останній

-я, -є.

1) Який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій і т. ін.; такий, після якого немає іншого подібного; прот. перший. || Який залишається до кінця чого-небудь. || Який завершує собою який-небудь цикл, певну працю і т. ін. || Те саме, що передсмертний.

••

Віддава́ти оста́нню ша́ну ; Проводжа́ти в оста́нню путь кого — виражати пошану до померлого, прощаючись із ним.

2) Єдиний, який зберігся, залишився. || Який втрачаючись, вичерпуючись, добігає до кінця. || у знач. ім. оста́ннє, -нього, с. Рештки, залишки від чого-небудь.

••

До оста́ннього — поки є можливість.

3) Вирішальний, остаточний. || Найважливіший, найвагоміший.

4) Найближчий до моменту повідомлення (про певну подію і т. ін.); попередній. || Який безпосередньо передує тому, про що йде мова або моментові повідомлення (про відтинок часу).

5) Крайній, найвищий. || Найпізніший з-поміж інших. Останній термін.

6) Який щойно з'явився; найсучасніший, найновіший. Автомобіль останнього випуску.

7) Найгірший серед інших; поганий. || Брутальний, непристойний (про лайливі вислови).

8) Щойно згаданий, названий, сказаний. || у знач. ім. оста́нній, -нього, ч.; оста́ння, -ньої, ж.; оста́ннє, -нього, с. Указує на щойно названу особу, щойно згаданий предмет і т. ін. у знач., близькому до особ. займ. він, вона, воно.

9) перев. мн., рідко. Усі, крім названого; інші, решта.